четверг, 11 октября 2012 г.

Націоналізм чи патріотизм




 Націоналіст. Чи розуміють мої земляки значення цього слова? Націоналізм - то не ненависть, націоналізм - це Любов. Любов до себе, до свого роду, до свого народу. І якщо на Землі всі будуть жити в Любові, то настане Царство Боже. Так вчив нас Син Божий.

Ця стаття була написана понад 15 років тому, і була надрукована  у всеукраїнському тижневику "Освіта" (№ 72-73 від 22 жовтня 1997 р.). Її читали багато вчителів, і вони мали б донести прочитане своїм учням, а ті - своїм дітям. Проте я думаю, що для багатьох ця стаття буде корисною і сьогодні.


НАЦІОНАЛІЗМ ЧИ ПАТРІОТИЗМ

Nationalism -- 1 patriotic feeling, efforts, principles 
2
 movement for political (economical, etc)
independence (in a country controlled by another)

Oxford Student's Dictionary of Current English
by A.S.Hornby, Oxford University Press, 1978

Всі ми народилися і прожили життя у якомусь перевернутому світі, де добро було злом, а зло -- добром, де безбожник був праведником, а праведник -- злодієм, де зрада вважалася найбільш достойним вчинком, а служіння своєму народові -- кримінальним злочином. Ідеологічна служба КПСС ні на хвилину не відпускала з свого поля зору кожного з нас від самого народження. Штатні фарисеї -- совітські історики, філософи та політологи, уважно слідкували за думками кожного з нас на одній шостій частині планети. Тому для багатьох слів ми знали не їхні справжні значення, а ті, які нав'язували нам комуністичні ідеологи.

Змінилися часи. Розвалилась імперія, але імперська ідеологія продовжує жити і нівечити народ, нав'язуючи нам все ті ж заяложені штампи.

Націоналізм і патріотизм. Століттями нам вбивали в голови, що перше -- це темне і злочинне, а друге -- світле і прекрасне, найвища мета життя. Ці штампи живуть і сьогодні, часто впливаючи на долю як людини, так і нації в цілому.

Хто ми є? Чиї ми діти? Які ми є? Куди ми йдемо? Зовсім недавно ці та інші запитання можна було почути з вуст перших достойників в Україні, хоча відповіді не них знали ще наші предки. Проте ті відповіді були надійно заховані по спецхранах та гулагах. І сьогодні, коли вони так необхідні нашому народові, достойні науковці не поспішають донести їх до кожного, а, як і раніше, годують нашу свідомість большевицькими сурогатами.

Нація, національна ідея, націоналізм -- що це таке? Не шукайте відповідей у совітських енциклопедіях, совітських філософських словниках. Бійтесь того, що говорять Вам про це бувші доценти та професори "історії" чи "наукового комунізму", підфарбовані та прилаштовані відповідно до часу. Не вірте, коли Вам говорять, що цього ніхто не знає, що це ще треба вивчати та вивчати. Те що для нас terra incognita, для всього людства -- відкрита книга.

Російський філософ Н.Бердяєв говорив, що людство структуроване за схемою ОСОБИСТІСТЬ -- НАЦІЯ -- ЛЮДСТВО -- КОСМОС, і вважав націю найважливішою ланкою входження кожного у людську спільноту:

 "Человек входит в человечество через национальную индивидуальность, как национальный человек, а не отвлеченный человек, как русский, француз, немец или англичанин. Человек не может перескочить через целую ступень бытия, от этого он обеднел бы и опустел бы. Национальный человек -- больше, а не меньше, чем просто человек, в нем есть родовые черты человека вообще и еще есть черты индивидуально - национальные."

У наші голови щоденно вбивали міф: історія людства -- то історія боротьби класів, а нації -- явище тимчасове. За ці казочки давали звання професорів і академіків. Хто не хотів їм вірити -- їхали до Сибіру рубати ліс. Людство знає інше:
"Объединение человечества, его развитие к всеединству совершается через мучительное, болезненное образование и борьбу национальных индивидуальностей и культур. Другого исторического пути нет, другой путь есть -- отвлеченность, пустота ..." (Н.Бердяєв). 
Результатом цієї боротьби стало створення національних держав і сучасна структура світової спільноти.
Нація (чи етнос) -- поняття визначальне в історії людства. Академік С.Рудницький дає таке визначення:
Нація -- це велика спільнота людей, що мають подібну між собою і відмінну від інших будову тіла, свою самостійну і окремішну від інших рідну мову, свій рідний, питомий звичай і обичай, що мають свою рідну історію, поспільне почуття добрих і злих хвиль, разом народом пережитих, що мають спільні стремління на будуччину, що мають свою питому культуру і, що найважливіше, мають де жити, себто займають поспільно великий кусень поверхні землі.
Особливе значення для кожної нації має мова:
"Мова -- се найгарніший вислів духу народу і одинока підйома духовного поступу. Коли відберемо народові його мову, він житиме лиш яко расова група серед чужого народу, якого мову перейняв. А поки перейме -- буде такий нещасний нарід тинятися по світу як сліпий прощак, для якого всякий розвиток замкнений, якого життя--буття не може вийти зі злиднів". (С.Рудницький)
Кожна нація має своє розуміння добра і зла, своє розуміння сенсу життя окремої особистості, своє розуміння власної історії та своє власне спрямування у майбутнє. Все це складає Національну ідею. Національна ідея не є щось стале. Вона розвивається разом із розвитком нації. Кожна нація має свою національну ідею. Коли національні ідеї різних націй вступають у протиріччя, виникають конфлікти. Щоб вирішувати такі конфлікти цивілізованим шляхом, людство створило Організацію Об'єднаних Націй.
Національна ідея живе у кожному, але виразити її, сконцентрувати та направити у майбутнє може тільки Геній. У нашого народу це сталося 150 років тому. Українська національна ідея формувалася на принципах, які заповідав нам Кобзар:
  • Любов до ближнього і до брата свого.
  • Віра в непереможність правди.
  • Вірність Україні і самовіддана праця для неї.
  • Справжність любови і віри, а фарисейство релігійне й патріотичне -- смертний гріх.
  • Відповідальність за брак любови, за байдужість до долі України.
  • Одвертість ворогування з ворогом -- "Борітеся -- поборете".
  • Цілковита духовна незалежність
    Молітесь Богу одному...
    А більше на Землі нікому
    не поклонітесь.
Так прочитав нашого Пророка поет і громадянин Євген Сверстюк. Проте ці настанови виражають суть кожного українця.
Націоналізм -- це свідоме втілення національної ідеї, служіння своєму народові. Так розуміють націоналізм в усьому світі. Так розкриває це поняття "Оксфордський навчальний словник сучасної англійської мови" А.С.Харнбі, виданий в Москві видавництвом "Просвещение" у 1983 році:
 "Nationalism -- patriotic feeling, efforts, principles".
Большевицькі ідеологи вчили нас іншому.
"Как ученый, я знаю, что национализм есть идеология, психология, социальная практика и политика, проповедующая национальную исключительность и превосходство одной нации над другой." -- пише сьогодні у газеті "Время" 30--тисячним накладом на всю Східну Україну депутат Харківської міської ради, старший викладач Харківського державного університету В.Рубан. Про "учьоного" -- то сильно сказано, але як можна людину з таким світоглядом допускати у студентську аудиторію? Як можна допустити, щоб подібна цитата місяць висіла на дошці оголошень одного з харківських ліцеїв як настанова адміністрації для вчителів і учнів?!
Хто скаже і вчителям, і учням, і всім в Україні, що націоналізм у всьому світі розуміють зовсім по--іншому. Так було колись і в Росії. Поняття про націоналізм було глибоко вивчене у працях видатних філософів минулого. Обмежусь згадкою лише про дві книги -- "Судьба Россії" Н.Бердяєва -- одного з найвідоміших російських філософів початку 20--століття, та "Чому ми хочемо самостійної України" академіка С.Рудницького -- творця української географії, засновника Українського Географічного інституту у Харкові. Писати про націоналізм в Україні і не знати цих книг -- неприпустимо, а для "учьоного" -- це свідчення абсолютного невігластва. Для політика ж це і є оте підбурювання к "возникнованию национальной розни", яке горе - історик намагається приписати націоналізмові.
Україноненависники, як чужі, так і свої (ви бачили, що є й такі!), намагаються переконати нас з вами та весь світ у агресивності українського націоналізму по відношенню до інших народів. Лякає їх оте Тарасове "Борітеся -- поборете". Справді, наш народ ніколи не дозволяв поневолювачам безкарно топтати рідну землю -- від Козацької республіки до УПА. Проте агресивність, месіанство, намагання захопити чужі землі і поневолити інші народи -- цього не знає історія нашого народу. Українська національна ідея направлена на протилежне. "Люби себе, свій рід і свій нарід" -- тут немає і натяку на поневолення інших та на зверхність над ними. Навпаки, не можна любити та поважати інших, не люблячи та не поважаючи себе. Це було, є і завжди буде стержнем Національної ідеї мого народу.
Нас звинувачують у шовінізмі послідовники та однодумці тих, хто створював у найбільш русифікованих містах України "Союз русского народа", хто виселяв цілі народи, в тому числі і наш народ, з власної землі і влаштовувався по чужих домівках, хто ще вчора не допускав євреїв до освіти у престижних вузах, переслідував і євреїв, і українців. Їх не обурює полювання на "ліц кавказкой національності" у сусідній державі. Для них це природно, бо вони і досі послуговують тим самим силам. Для них то зовсім інше -- патріотизм. І тут, на превеликий жаль, вони мають рацію. Адже, згідно з тим же Оксфордським словником, націоналізм і патріотизм це -- синоніми. Тільки у них не наш патріотизм--націоналізм, а російський. Спроба зрозуміти російську національну ідею сьогодні вселяє жах. Становиться страшно, коли слухаєш думки росіян, від простих громадян до найвищих посадових осіб, які звучать щоранку  у прямому ефірі. Російське месіанство, описане Н.Бердяєвим, відкинувши всяку мораль, своєю агресивністю, вседозволеністю перевершує все, що історія знає про шовінізм.
Та всі україножери приречені. Такий хід Історії, якого вони не хочуть бачити. Незалежно від них Україна розквітне у світовій спільноті об'єднаних націй. І запорукою цьому є заповіт Кобзаря:
Борітеся -- поборете,
нам Бог помагає


Неля Стрельченко